Прем’єра фільму «Тарас Бульба» за повістю М. В. Гоголя викликала дуже сильні сумніви щодо адекватності подачі твору режисером. Суб’єктивно це виглядає як намагання росіян присвоїти собі українську історію.
На щастя, ми можемо прочитати і порівняти обидві редакції «Тараса Бульби»: Редакція 1835 р. та друга Редакція 1842 р.
Сергій Гупало у статті «Микола гоголь благословляв іншого „Тараса бульбу“» (Дзеркало тижня) пише:На щастя, ми можемо прочитати і порівняти обидві редакції «Тараса Бульби»: Редакція 1835 р. та друга Редакція 1842 р.
Як відомо, «Тарас Бульба» мав дві редакції. У першій повість з’явилася 1835 року, в другій, яка значно перевищувала першу за обсягом і мала більше персонажів, — 1842-го. Ця, друга, редакція і дотепер вважається остаточним варіантом геніального твору Миколи Гоголя. Не враховано, що «Тарас Бульба» зазнав величезних змін без волі та бажання самого автора. Твір чимало втратив з вини переписувача Павла Васильовича Анненкова і видавця Миколи Яковича Прокоповича. Останньому Микола Гоголь довірив не тільки видавати зібрання творів 1842 року, а й правити стиль та граматику.
Як пояснюється у примітках до твору, редакція 1842 р. була значно перероблена:
[...] Вложенные во второй редакции в уста Тараса призывы к товарищеской солидарности в борьбе с врагами и речь о величии русского народа окончательно дорисовывают героический образ борца за национальную свободу.
В новой редакции повесть стала более совершенной в художественном отношении, здесь ярче выразились ее народно-героическая тенденция и ее патриотический пафос.Звучить непогано, але чий патріотичний пафос отримав твір?
Кількість слів «Украина» і «Россия» у різних редакціях повісті:
Редакція 1835 р.
Россия — жодного разу.
Русская земля — жодного разу.
русский: «толстая русская купчиха», «русское духовенство» — 2 рази.
Украина, на Украине — 9 раз.
Малороссия (Малороссии) — 2 рази.
малороссийские — 1 раз.
малороссиян — 1 раз.
Редакція 1842 р.
Россия: «южная первобытная Россия» — 1 раз.
Русская земля, на Русской земле, в Русской земле — 11 разів
южный россиянин — 1 раз.
русский, русской природы, русской силы, русский характер, русском дворянстве, русских дворян, русскими витязями, русского рода, русская душа, русского чувства, русское духовенство, русская вера — 13 разів
Украйна, на Украйне — 13 раз
Малороссия — жодного разу.
малороссийские — 1 раз.
малороссиян — 1 раз.
Московия — 1 раз в обох документах.
Русь — не зустрічається жодного разу.
Текст наповнився різноманітними «русскими на Русской земле», тоді як «Украина» спотворилась до «Украйни», або й зовсім перетворилась на «южную первобытную Россию».
«Украина» перетворилась на «южную первобытную Россию»
Ось один із прикладів редакторської роботи:
«Это был один из тех характеров, которые могли только возникнуть в грубый XV век, и притом на полукочующем Востоке Европы, во время правого и неправого понятия о землях, делавшихся каким-то спорным, нерешенным владением, к каким принадлежала тогда Украина» — редакція 1835 р.
«Это был один из тех характеров, которые могли возникнуть только в тяжелый ХV век на полукочующем углу Европы, когда вся южная первобытная Россия, оставленная своими князьями, была опустошена, выжжена дотла неукротимыми набегами монгольских хищников;» — редакція 1842 р.
«З пригодницької повісті (1835) Гоголь створив пропагандистську (1842)»
Цікаво почути ваші думки з цього приводу.«Я прочитала обе редакции „Тараса Бульбы“ и сравнила их. Мне, честно говоря, поплохело. Полная утрата национальной идентичности».
Публікації
6 коментарі:
Ну моя думка, що якщо у наших грошей нема поки що, то добре, хоч щось є... Сподіватися, що нашим "буде наука" не доводиться... Радує те, що Історія України у школах обов'язкова... :)
гарна статистична підбірка
додам, сотні українських патріотів-реконструкторівбрали учать у зйомках Бортко, от цікаво вони сценарій читали? треба зайти на військово-історичний форум, давно там не був, що пишуть самі участники які минулого року хвалилися фотками зі зйомок
Схоже, що реконструктори не брали участь у зйомках (або мовчали тоді), бо тепер вони у себе на форумі цілий список історичних неточностей склали.
Не думаю що мій коментар дуже сподобається, але після участі у кількох суперечках я майже переконаний, що всі зміни у редакції були з власної волі автора.
Більше того, Гоголь намагався підігнати усі твори під ці ідеологічні рамки. Саме тому, мабуть, побачивши у що перетворився другий том мертвих душ, він, у пориві відчаю, спалив рукопис.
Українець за менталітетом, з українською душею, намагався зробити з себе росіянина - монархіста. Цілком щиро насилував сам себе і дуже страждав спостерігаючи омертвіння героїв своїх творів у процесі "переробки". Швидше за все його тілесні недуги то віддзеркалення внутрішньої боротьби.
Справа не у кількості слів "рускій" та "український", важливіше те, що Бульба у другій редакції - персонаж майже гротескний, як і більшість козаків. Живого Бульбу Гоголь добровільно муміфікував.
до ivanko:
Андрію, дякую за коментар. Я аж ніяк не намагаюсь заперечувати причетність Гоголя до другої редакції твору. Порівняти оригінали текстів було моїм першим бажанням після перегляду фільму, а історичні деталі та різні точки зору я вже для себе з’ясував потому.
Ось кілька цікавих джерел на які я натрапив:
Гілка на форумі історичних реконструкторів
Стаття Олександра Палія на УПГоголь публічно не протестував проти видання 1842. Виною цьому, очевидно, і тяжка хвороба письменника, і 20 тисяч рублів, отриманих від царя.
Крім того, кожному письменникові хочеться творити вже зараз. Хто зна, можливо, якби не було варіанту з "царем і з отєчєством", то наші сучасники нині нічого б не знали ані про Гоголя, ані про його твори.
Зрештою, не кожен здатен, як Тарас Шевченко, відправитися в заслання "без права писати й малювати".
Буду вдячний за вартісні матеріали на цю тему.
Дякую за посилання, більшість я вже знав з інших джерел, але тут вся інформація впорядкована.
Можу лише додати лінк на "Выбранные места из переписки с друзьями" .
ось тут Гоголь монархіст, незнаю наскільки це варто уваги, Я радив би уважно прочитати увесь його заповіт. Цікаво, у одному місці є зізнання у тому, що на нього чинили тиск: Объявляю также во всеуслышанье, что, кроме доселе напечатанного,
ничего не существует из моих произведений: все, что было в рукописях, мною
сожжено, как бессильное и мертвое, писанное в болезненном и принужденном (!)
состоянии. А потому, если бы кто-нибудь стал выдавать что-либо под моим
именем, прошу считать это презренным подлогом.Але остання воля письменника висловлена чітко. Там є пояснення і стосовно "мертвих душ".
Взагалі, після прочитання починаєш розуміти, що Гоголь намагався писати так як вважав за "правильно", а з під його пера виходило так "як було насправді". герої жили своїм життям не зважаючи на ідеологічні шаблони.
Ще можу додати,що відверто негативно висловлюючись на адресу кацапів, Гоголь фактично уникав контактів з українською діаспорою у Петербурзі. Ось така людина...
Дописати коментар